Відмінювання іменників

До Іменника  в  гостину
Завітала  вся  родина.
Мов  пелюстки  у  барвінка,
Розмістилися  відмінки.
Місця  вистачило  всім,
А  було  їх -  рівно  7.
Перший брат  був  головний,
Звався  гордо – НАЗИВНИЙ.
Хто? Що?  Він  завжди знав,
Предметів  назви  пам’ятав.
Другий братець – РОДОВИЙ.
Був  з  них  дуже  діловий.
Бо не  було  в  братів  ні  в  кого
Книжки, зошита, підкови.
А  у  нього  це  було,
І  не  де-небудь – в  столиці.
І кого  лиш  не  було  там –
Безліч  різного  народу:
Водія  машин, пілота,
Вершника  і  пішохода.
Чого  там  тільки  не було:
цукерок,  печива, пампушок.
Всі  йшли  вони  до  кого?
До  відмінка  родового.
Бо  ж  хіба  не  діловий
Був  відмінок  родовий?
Третій  брат – феноменальний,
Ім’я щедре  мав – ДАВАЛЬНИЙ.
Він  нікому  і  нічому:
Не  відмовить  ні  у  чому:
Чоловіку,  звіру,  птиці,
Горобцеві  і  синиці,
Дереву,  грибу,  суниці
Приготовлені  гостинці.
Всіх похвал  найвищих  гідний
Був  четвертий  брат – ЗНАХІДНИЙ.
У біді  він  будь-кого,
У  нещасті – будь-що.
Виручать спішить  бігом
Братець  всюдисущий –
Чи  то  зайчика  в  капкані,
Чи  рибину  на  гачку –
Вдень,  вночі  і  на  світанні
Він спішить  на  виручку.
Шлях  життєвий
Дуже  трудний
Вибрав  п’ятий брат – ОРУДНИЙ.
Ким лише  не  працював,
Як  лише  не  мандрував:
Лікарем  та  інженером,
Продавцем  або  шофером,
Був солдатом,  офіцером,
Футболістом  і  боксером.
У  ворота бє м’ячем,
Захищає край  мечем,
Треба  правити  комбайном –
Він  туди  біжить  негайно.
По дорозі по кільцевій
Ходить  шостий  брат – МІСЦЕВИЙ.
В капелюсі, при  валізі
Він  лишається  на  місці.
Він  не їздить  ні на кому,
Він  не їздить  ні на чому!
Мабуть, він не знає втоми;
Пропадає  десь  довічно
Сьомий  брат – відмінок КЛИЧНИЙ.
Всі  гукають:  ,,Брате, брате!’’
Де  ж це ? Всі хочуть знати.
Всі  гукають:  ,,Друже, друже!’’
Бачить  хочуть його  дуже.
Ось  зібралися  усі
Сім  братів – відмінків  сім.
Бережуть, мов Білосніжку,

Мову  нашу, милу  й  ніжну.

1 комментарий: